Кореляція компенсації цукрового діабету 2 типу зі змінами обміну ліпідів після виконання ілеодуоденопластики

The aim of the work: to estimate lipides changes in connection with ileoduodenoplasty. Materials and Methods. Content of cholesterol (CH), triglycerides (T), high density lipoproteins (HDLP), low density lipoproteins (LDLP)/ and very low density lipoproteins (VLDLP) was estimated in 45 patients with diabetes mellitus type 2. There were 20 men, 25 women, mean (M±m) age (27.4±9.5) years. Body mass index was from 23.4 to 61.4 kg/cm2. For glycaemia correction pill medication use 12 patients, insulin injection 18, first revealed diabetes or insulin resistance with poorly corrected hypertension and cardiac insufficiency of 2 stage have 15 patients. Mean (M±Ϭ) diabetic duration was (15.1±7.7 years. Results and Discussion. Quick and substantial lowering CH content was found in all cases, what, probably, is connected to achieving diabetes mellitus compensation. Stability of the CH content at the normal level in long-term follow up may be the main factor in substantial diabetes compensation. Controversial changes levels of TG, HDLP, LDLP, VLDLP suggested absence their direct connection to glucose metabolism.Цель работы: оценить изменения уровней липидов у больных сахарным диабетом 2 типа после выполнения илеодуодено­пластики. Материалы и методы. Оценка уровня глюкозы, гликированного гемоглобина (ГГ), общего холестерина (ОХ), триглицеридов (ТГ), липопротеидов высокой плотности (ЛПВП), низкой плотности (ЛПНП) и очень низкой плотности (ЛПОНП) в крови проведена у 45 больных сахарным диабетом 2 типа до и после выполнения операции илеодуоденопластики.  Мужчин было 20, женщин – 25, средний возраст (M ± m) (27,4 ± 9,5) года. Индекс массы тела пациентов составлял от 23,4 до 61,4 кг / см2. С целью коррекции гликемии 12 пациентов принимали таблетированные глюкозоснижающие средства, инъекции инсулина получали 18 больных, впервые выявленный сахарный диабет или инсулинорезистентность, осложненную плохо корректируемой гипертонией и сердечной недостаточностью II степени, диагностировано  в 15. Средняя (M ± Ϭ) продолжительность сахарного диабета составила (15,1 ± 7,7) года. Результаты исследований и их обсуждение.  У всех пациентов отметили быстрое и значительное снижение уровня ОХ, что, вероятно, связано с достижением компенсации течения сахарного диабета 2 типа в ранние сроки после выполнения илеодуоденопластики. Отмечено, что у всех пациентов содержание уровня ОХ в пределах уровня нормы в отдаленные сроки после операции может быть основанием стабильности компенсации углеводного обмена. Разнонаправленность изменений ТГ и всех исследованных липопротеидов свидетельствует об отсутствии их непосредственной связи с регуляцией обмена углеводов.Мета роботи: оцінити зміни рівнів ліпідів у хворих на цукровий діабет 2 типу після виконання ілеодуоденопластики. Матеріали і методи. Оцінку рівнів глюкози, глікованого гемоглобіну (ГГ), загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності (ЛПДНЩ) у крові проведено у 45 хворих на цукровий діабет 2 типу до та після виконання операції ілеодуоденопластики. Чоловіків було 20, жінок – 25, середній вік (M±m) (27,4±9,5) року. Індекс маси тіла пацієнтів складав від 23,4 до 61,4 кг/см2. З метою корекції глікемії 12 пацієнтів приймали таблетовані глюкозознижувальні засоби; ін’єкції інсуліну отримували 18 хворих, вперше виявлений цукровий діабет або інсулінорезистентність, ускладнену погано коригованою гіпертонією та серцевою недостатністю ІІ ступеня, діагностовано в 15. Середня (M±Ϭ) тривалість цукрового діабету склала (15,1±7,7) року. Результати досліджень та їх обговорення. У всіх пацієнтів відмітили швидке і значне зниження рівня ЗХ, що, ймовірно, пов’язане з досягненням компенсації перебігу цукрового діабету 2 типу в ранній термін після виконання ілеодуоденопластики. Встановлено, що у всіх пацієнтів утримання рівня ЗХ в межах рівня норми у віддалений термін після операції може бути підвалиною стабільності компенсації вуглеводного обміну. Різноспрямованість змін ТГ та всіх досліджених ліпопротеїдів свідчить про відсутність їх безпосереднього зв’язку з регуляцією обміну вуглеводів

The swine intestinal wall thickening dynamic in result of different pressure applying inside the welding anastomotic instrument model

Introduction. The life-time studies of intestine operate at a pressure of 0.003-0.006 (N/m2). To create magnetic ring anastomosis 0.1-0.4 N/m2 pressure is used. The right initial compression of intestine walls before radio frequency electric influence isn’t established properly, but obviously has to homogenize the tissues dense. Several publications according 1.125 N/mm2 pressure was found. Aim to investigate the thinning dynamics of intestinal walls having human-sized dimensions during the high pressure action, in attempt to determine the optimal moment of anastomotic welding beginning. Material and methods. The swine organ complex was delivered to laboratory during 6 hours at 4 оС, and then was heated to 28-32 оС into 0.9% NaCl. Two intestine walls having human sizes were positioned on electrodes inside the anastomotic device prototype. After fixation, tissues were pressed for 60 or 120 seconds. The 30 experiments were provided using pressure values 2.1, 3.0, 3.9 and 5.0 N/mm2 for tissues thinning dynamic investigation by connected to electrodes micrometer device. Results and discussion. The thinning of two intestinal walls, occurs as result of applied by electrodes external pressure, valued in range from 2.1 or 3.9 N/mm2, significantly reduces it’s tempo from 35th to 60th action sec. We allow that this resistance derives from the mucous and submucosal layers. Under a pressure of 1.1 N/mm2, the similar thickness degree and tempo is achieved by pressure prolongation to 120 sec, but under 5.0 N/mm2 it needs 20 sec. The pressure by 3.0-3.9 N/mm2 over 35 sec, or 5.0 N/mm2 over 20 sec are resulted in much lower tissue stabilizing level. Obviously, its structural ground is a resistance combination of all intestinal layers at the crash edge. Conclusions. By choosing the appropriate pressure value from 1.1 to 5.0 N/mm2 and its exposure time from 20 to 120 seconds, it is possible to adjust the degree of tissue dense before the subsequent connection

Хірургічне лікування діастазу прямих м’язів живота та гриж на його тлі

The aim of the work: to assess the effectiveness of different techniques of rectus abdominis (RA) diastasis (D) surgical correction as to the point of aim attainment and patient’s satisfaction. Materials and Methods. 92 patients were operated on, 49 men and 43 women at the age from 40 to 72 years with body mass index from 27.2 to 48.6 kg/cm2. Incisional hernia has 47 patients, umbilical or supraumbilical – 45. Hernia M1 has 1 patient, M2 – 11, M3 – 42, M4 – 8, M2+M3+M4 – 30, W1 3, W2 – 48, W3 – 41. Results and Discussion. Ramirez O.M. et al., 1990, technique with mesh placement was used for hernia closure and D liquidation in 5 cases. Even as the surgery aim had been achieved in all cases, in follow up RA fully and lateral abdominal muscles nearly fully lost their ability to contract which caused considerable restriction of patients’ trunk movement. 76 patients were treated by anterior aponeurotic sheet armoring by mesh on lay placement and nearing RA edges by this mean. Live tissue welding technique by means EK-300M1 and Patonmed EKVZ 300 apparats was used for tissue mobilization. D width in epigastrium reflected the distance between the points of RA fixation at the costal arc. Seroma occur in 3 cases leading to mesh removing. Also it was impossible to draw close RA in the case of herniation foramen more 10 cm in width. Posterior sheets of RA mobilization with its armoring by mesh and further suturing was used in 11 patients with full success. RA D is the result of wide situation their places of fixation to the costal arc which was founded in all cases, thereafter their joining is impossible due to divergence in every muscle’s contraction. In the case of coincidence of D RA and herniation hernia gape have no tendency to closing. Posterior sheets of RA mobilization with its armoring by mesh and further suturing mesh use allow to close hernia defect up to 12 cm in width and seem to be highly effective in case of hernia with the RA D background. Combined use of endotracheal narcosis and epidural anesthesia with a prolonged epidural anesthesia throughout 4–7 days after surgery ensure painless postoperative period.Цель работы: оценить эффективность различных способов хирургического лечения диастаза прямых мышц живота (ПМЖ) с позиций достижения цели оперативного вмешательства и приемлемости для пациента. Материалы и методы. Хирургическое вмешательство проведено  92 пациентам: 49 мужчинам и 43 женщинам в возрасте от 40 до 72 лет. Индекс массы тела у пациентов составлял от 27,2 до 48,6 кг/см2. У 47 пациентов на фоне диастаза ПМЖ возникла послеоперационная грыжа, у 45 – первичная. Грыжа М – у 1 пациента, M2 – у 11, M3 – у 42, М4 – у 8, M2+M3+M4 – у 30, W1 – у 3, W2 – у 48, W3 – у 41. Результаты исследований и их обсуждение. У 5 пациентов устранение грыжи и диастаз ПМЖ и закрытие грыжевых ворот осуществили по способу Ramirez O. M. et al., 1990, дополненным размещением полипропиленовой сетки позади ПМЖ. Хотя цель операции была достигнута во всех наблюдениях, однако в послеоперационном периоде ПМЖ полностью, а боковые мышцы в значительной мере утратили способность сокращаться, что существенно ограничило движения туловища пациентов. В 76 наблюдениях применили укрепление переднего листка апоневроза с помощью размещения сетки on lay и сближения с ее помощью ПМЖ. Мобилизацию осуществляли с помощью технологии электросварки живых тканей и аппаратов ЕК 300-М1 и Патонмед ЕКВЗ 300. Во всех наблюдениях ширина диастаза отражала расстояние между точками фиксации внутренних краев ПМЖ к реберной дуге. Оказалось невозможным сведение внутренних краев ПМЖ при ширине грыжевых ворот больше 10 см. У 3 пациентов возникла серома, что потребовало удаления сетки. У 11 пациентов с успехом была осуществлена фиксация сетки к мобилизованным задним листкам апоневроза ПМЖ с их дальнейшим сшиванием. Возникновение диастаза ПМЖ является следствием широкого отстояния мест фиксации ПМЖ к реберной дуге, что мы отметили во всех наблюдениях, вероятность их смыкания отсутствует по причине расхождения при каждом сокращении мышц. В случае возникновения грыжи на фоне диастаза края грыжевых ворот не имеют тенденции к сближению. Мобилизация заднего листка апоневроза ПМЖ и его укрепление сеткой позволяет закрыть грыжевой дефект шириной до 12 см и является высокоэффективным при лечении грыжи на фоне диастаза ПМЖ. Применение эндотрахеального наркоза и эпидуральной анестезии с продолжением эпидуральной анестезии в течение 4–7 дней после операции обеспечивает безболевое течение послеоперационного периода.Мета роботи: оцінити ефективність різних способів хірургічного лікування діастазу прямих м’язів живота (ПМЖ) із позицій досягнення мети оперативного втручання та прийнятності для пацієнта. Матеріали і методи. Хірургічне втручання виконано 92 пацієнтам, з яких 49 –  чоловіки та 43 – жінки  віком від 40 до 72 років. Індекс маси тіла пацієнтів становив від 27,2 до 48,6 кг/см2. У 47 пацієнтів на тлі діастазу ПМЖ була післяопераційна грижа живота, у 45 – первинна. Грижа M1 – у 1 пацієнта, M2 – у 11, M3 – у 42, М4 – у 8, M2+M3+M4 – у 30, W1 – у 3, W2 – у 48, W3 – у 41. Результати досліджень та їх обговорення. У 5 пацієнтів усунення грижі і діастазу ПМЖ та закриття грижових воріт виконали за способом Ramirez O. M. et al., 1990, доповненим розташуванням поліпропіленової сітки позаду ПМЖ. Хоча мету операції було досягнуто у всіх спостереженнях, однак у післяопераційному періоді ПМЖ повністю, а бокові м’язи черевної стінки майже повністю втратили здатність до скорочення, що суттєво обмежило рухи тулуба пацієнтів. У 76 пацієнтів зміцнювали передній листок апоневрозу за допомогою розміщення сітки on lay і за її допомогою зближували ПМЖ. Мобілізацію здійснювали за допомогою технології електрозварювання живих тканин із використанням апаратів ЕК 300-М1 і Патонмед ЕКВЗ 300. В усіх спостереженнях ширина діастазу в епігастрії відображала відстань між точками фіксації внутрішніх країв ПМЖ до реберної дуги.  При ширині грижових воріт більше 10 см було неможливе зведення внутрішніх країв ПМЖ. У 3 пацієнтів виникла серома, що зумовило висічення сітки. В 11 пацієнтів успішно виконано фіксацію сітки до відсепарованих задніх листків апоневрозу ПМЖ із подальшим їх зшиванням. Виникнення діастазу ПМЖ є наслідком широкого розходження місць фіксації ПМЖ до реберної дуги, яке ми спостерігали у всіх пацієнтів, ймовірність їх змикання відсутня через розходження при кожному скороченні м’язів. В разі виникнення грижі на тлі діастазу краї грижових воріт не мають схильності до зближення. Мобілізація заднього листка апоневрозу ПМЖ і його зміцнення сіткою дозволяє закрити грижовий дефект шириною до 12 см і є високоефективним при лікуванні грижі на тлі діастазу ПМЖ. Застосування комбінації ендотрахеального наркозу та епідуральної анестезії з продовженням епідуральної анестезії впродовж 4 – 7 днів після операції забезпечує безбольовий перебіг післяопераційного періоду

Компартмент-синдром кінцівок та черевної порожнини

The aim of the work: to assume own experience on diagnostic and treatment of the compartment syndrome (CS) of the extremeties and the abdomen. Materials and Methods. Five cases of CS were analysed. Results and Discussion. Hand CS occur in 2 patients, lower limb – in 1, in all cases three weeks after the primary injury. In 1 case after the dog’s bite great increase in transaminases activity occurred. Full patient’s recovery had been achieved by performing fascial compartment decompression and intensive anticlostridial antibacterial therapy during 23 days. In another case shoulder trauma while on warfarin treatment turn to swelling subfascial hematoma. Changing the anticoagulant type and performing of fasciotomy lead to full recovery. In both cases muscle destructuration and swelling were revealed by means of ultrasonic investigation. Validity of these signs should be cleared in further studies.  In the third case CS appear as the result of total subcutaneal and interfascial thigh and leg phlegmona in the consequence of lymphedema complication. Thigh amputation had been made. Intraabdominal hypertension (IH) at the level of 20 mm Hg or higher in first three days postoperatively had been seen in 12 patients. Intensive care leads to hemodynamic, breathing and abdominal tension normalizing in 9 cases. Surgical complications caused relaparotomy in 3 cases. Abdominal (A) CS occur in 2 cases. In one of that situation was wrongly estimated as uncompleted liquid-electrolyte balance and intensive therapy with positive liquid infusion of 3200 ml had been prolonged. This resulted in kidney impairment and recurrent sepsis with the failed treatment during 27 days. In another case in time diagnostic and adequate treatment were speedily successful. Limb and abdominal CS is a life-threatening condition with specific appearance which require special a treatment.Цель работы: оценить собственный опыт диагностики и лечения компартмент-синдрома (КС) конечностей и брюшной полости. Материалы и методы. Проведен анализ клинического течения, диагностики и лечения КС у 5 пациентов. Результаты исследований и их обсуждение. КС верхней конечности наблюдали у 2 пациентов, нижней – у одного. У всех пациентов признаки КС возникли через 3 недели после первичного повреждения. В одного наблюдении после укуса собаки отмечено значительное повышение активности трансаминаз. Произведена декомпрессия фасциальных футляров и назначена антиклостридиальная антибактериальная терапия, что в течение 23 суток привело к выздоровлению. Во втором наблюдении травма плеча на фоне приема варфарина привела к нарастанию субфасциальной гематомы. Переход на применение другого препарата антикоагулянтного действия и выполнение фасциотомии сопровождались выздоровлением пациента. В обоих наблюдениях при ультразвуковом исследовании обнаружены утрата структурности и отек мышц. Патогномоничность этих признаков подлежит уточнению. У третьего пациента с тотальной подкожной и межмышечной флегмоной бедра и голени на фоне лимфостаза выполнена ампутация конечности на уровне бедра. Интраабдоминальную гипертензию (ИАГ) на уровне 20 мм рт. ст. и выше наблюдали в первые 3 суток после внутрибрюшной операции у 12 пациентов. Под влиянием интенсивной терапии в 9 наблюдениях гемодинамика, дыхание и внутрибрюшное давление нормализовались. У 3 пациентов возникли осложнения, потребовавшие выполнения релапаротомии. Абдоминальный компартмент-синдром (АКС) наблюдали у 2 больных. У одного пациента состояние ошибочно оценено как неадекватное восполнение водно-электролитного баланса. Продолжена инфузионная терапия с положительным балансом 3200 мл. В дальнейшем возникли почечная недостаточность и рецидивирующий сепсис, лечение которых в течение 27 суток оказалось неэффективным. Еще у одного больного своевременна диагностика и адекватное лечение АКС сопроводжались быстрым выздоровлением. КС конечностей и брюшной полости является опасным для жизни осложнением, имеет особенные признаки и требует специального лечения.Мета роботи: оцінити власний досвід діагностики та лікування компартмент-синдрому (КС) кінцівок та черевної порожнини. Матеріали і методи. Проведений аналіз клінічного перебігу, діагностики та лікування КС у 5 пацієнтів.  Результати досліджень та їх обговорення. КС верхньої кінцівки спостерігали у 2 хворих, нижньої – в одного. У всіх пацієнтів ознаки КС виникли через 3 тижні після первинного ураження. В одному спостереженні після укусу собаки спостерігали значне підвищення активності трансаміназ. Виконання декомпресії фасціальних футлярів та проведення антиклостридіальної антибактеріальної терапії впродовж 23 діб дозволило досягти повного одужання пацієнта. В другому спостереженні травма плеча на тлі приймання варфарину супроводжувалась наростанням підфасціальної гематоми. Застосування іншого препарату антикоагулянтної дії та здійснення фасціотомії сприяло одужанню. В обох пацієнтів за даним ультразвукового дослідження виявлено втрату структурності та набряк м’язів. Патогномонічність цих ознак слід перевірити в подальших дослідженнях. У третього пацієнта з КС, тотальною підшкірною та міжм’язовою флегмоною гомілки та стегна на тлі лімфостазу виконано ампутацію кінцівки на рівні верхньої третини стегна. Інтраабдомінальну гіпертензію (ІАГ) на рівні 20 мм рт. ст. і вище в перші 3 доби після внутрішньочеревного операційного втручання спостерігали у 12 пацієнтів. Завдяки інтенсивній терапії у 9 пацієнтів нормалізувались гемодинаміка, дихання та показники метаболізму та внутрішньочеревний тиск. У 3 пацієнтів хірургічні ускладнення зумовили виконання релапаротомії. Абдомінальний компартмент-синдром (АКС) спостерігали у 2 хворих. Стан одного хворого був помилково оцінений як неадекватне поповнення водно-електролітного балансу. Продовжено інтенсивну терапію з позитивним балансом 3200 мл. В подальшому виникли ниркова недостатність та рецидивуючий сепсис, лікування яких впродовж 27 діб виявилось неефективним. Ще у одного хворого своєчасна діагностика АКС і проведення адекватної терапії супроводжувались швидким одужанням. Компартмент-синдром кінцівок та черевної порожнини є небезпечним для життя ускладненням, яке має особливі прояви і потребує спеціального лікування

ОПТИМІЗАЦІЯ СТИСНЕННЯ ТКАНИНИ ЯК УМОВА КОНТРОЛЬОВАНОЇ ЗМІНИ ІМПЕДАНСУ ПРИ СТВОРЕННІ ЕЛЕКТРОЗВАРНОГО МІЖКИШКОВОГО АНАСТОМОЗУ

Introduction. The intestinal wall' structural unevenness determines uneven structure of the electric welding compound, and, accordingly, needs for increased compression to homogenize the density and electrical conductivity for better connection result. But at the same time, the required compression amount is close to destructive for intestine wall, since smaller quantities are ineffective. Aim: was to create the optimum method for balancing and distributing the compression effort on intestinal tissue in the model of electro-welded anastomosis in order to achieve by this way the high frequency welding process stability during the gut walls connecting. Material and methods. We performed 348 studies of programmed influence to pig organ complex the radio frequency electric voltage up to 200 V, with controlled change of impedance, after a pressure of 2.0 N/mm2 to 3.9 N/mm2 have applied on electrodes. The intestines were doubled in the instrument prototype, simulating an anastomosis. Electrode types were changed: smooth 247 mm2 (group 1); relief 280 mm2 (group 2); smooth 254 mm2 included limiters of their approach (group 3). Results. In group 1 we tried to find by the steps of 0.1 N/mm2, the pressure value as a point of equilibrium of mechanical and electrical properties. In 7.5% studies the failure of basic impedance parameters achieving was observed, in 42.5% — significant deviation of growth rate, in 7.5% — its critical decrease. In group 2, the prevention of possible electrodes displacement was investigated by applying that's different relief configurations. In this series, the basic impedance reduction parameters achieving increased to 82.5%, but in the next phase its sudden drop was observed in 30% probes. Also in 32.5% the significant impedance fluctuations were observed. In group 3, the electrodes approaching limitations in the range of 0.03 mm to 0.3 mm were studied. The limiters usage proved to be most effective at the ratio: limiter height to tissues thickness between the electrodes in anastomosis model — as 1:40. A critical impedance drop was observed in only 2.5% of studies. Conclusions. The electrodes pressure reducing increases the tissues impedance deviation from the target. The relief electrodes increases electrical conductivity and improves the starting part of electric welding, but increases the unevenness in its end part due to the impedance fluctuation. The limiters of electrodes approach usage provide the effect of full-time electric welding algorithm elaboration, regardless the values of optimal or subcritical intestinal compression. Discussion. The obtained data are intended to serve as the technological solutions basis in creating the elements of the specialized electric weld anastomosis making tool. Their technological introduction will provide the further increase of yet established benefits of electric-welded anastomosis over sewn and stapled. This technological device could be also effective in other biological tissues welding.Неоднородность стенок кишки определяет неравномерность структуры электросварочного соединения, и, соответственно, потребность в усиленном сжатии для гомогенизации плотности и электропроводности. Но при этом величина сжатия близка к разрушительной для стенки кишки, поскольку меньшие величины являются неэффективными. Цель: создать оптимальное средство уравновешивания и распределения усилия по сжатию ткани в модели электросварного межкишечного анастомоза для достижения этим способом стабильности отработки алгоритма высокочастотной сварки стенок кишки. Материал и методы. Осуществили 348 исследований программированной подачи на ткань органокомплекса свиньи радиочастотного электрического напряжения до 200 В с контролируемым изменением импеданса, после приложения на электроды давления от 2,0 Н/мм2 до 3,9 Н/мм2. Ткань составляли вдвое в прототипе инструмента, моделируя межкишечный анастомоз. Меняли типы электродов: плоские площадью 247 мм2 (группа 1); рельефные 280 мм2 (группа 2) плоские 254 мм2 с ограничителями их сближения (группа 3). Результаты. В группе 1 мы попытались, с шагом 0,1 Н/мм2, подобрать величину давления между электродами как точку равновесия механических и электрических свойств. В 7,5% исследований наблюдали недостижение базовых параметров, в 42,5% — значительное отклонение скорости подъема, в 7,5% — критическое снижение импеданса. В группе 2 исследовали предотвращение возможного смещения электродов путем применения различных конфигураций рельефа электродов. В этой серии исследований возросла частота достижения базовых параметров снижения импеданса до 82,5%, но в следующей фазе внезапное падение наблюдали в 30% исследований. Также в 32,5% проб происходили значительные колебания импеданса. В группе 3 исследовали ограничение сближения электродов на расстояние от 0,03 мм до 0,3 мм. Применение ограничителей оказалось эффективным при соотношении высоты ограничителя к толщине тканей между электродами в модели анастомоза как 1:40. Критическое падение импеданса наблюдали лишь в 2,5% исследований. Выводы. Уменьшение давления электродов на ткань усиливает отклонение величины импеданса от целевой. Применение их рельефной формы повышает электропроводность и улучшает стартовую часть электросварочного воздействия, но усиливает неравномерность в его конечной части из-за флуктуации импеданса. Применение ограничителей сближения электродов обеспечивает полноразмерную отработку алгоритма электросварочного воздействия при всех исследованных величинах оптимального и субкритического сжатия. Обсуждение и перспективы дальнейших исследований. Полученные данные призваны служить основой технологических решений в создании соответствующих элементов рабочей части специализированного инструмента для формирования электросварных анастомозов. Их технологическое внедрение позволит дополнительно нарастить установленные нами преимущества электросварного межкишечного соединения над шовным. Это технологическое средство может также быть эффективным для повышения эффективности сварки других биологических тканей.Неоднорідність стінок кишок спричинює нерівномірність структури електрозварного з'єднання та, відповідно, потребу у посиленому стисненні задля гомогенізації щільності та електропровідності. Але при цьому величина стиснення є близькою до руйнівної для стінки кишки, оскільки менші величини є неефективними. Мета: створити оптимальний засіб врівноваження та розподілу зусилля щодо стиснення тканини в моделі електрозварного міжкишкового анастомозу задля досягнення цим способом стабільності відпрацьовування алгоритму високочастотного зварювання стінок кишки. Матеріал та методи. Здійснили 348 досліджень програмованого подавання на тканину органокомплексу свині радіочастотної електричної напруги до 200 В з контрольованою зміною імпедансу після прикладення на електроди тиску від 2,0 Н/мм2 до 3,9 Н/мм2. Тканину складали вдвічі в прототипі інструменту, моделюючи міжкишковий анастомоз. Змінювали типи електродів: пласкі площею 247 мм2 (група 1); рельєфні 280 мм2 (група 2); пласкі 254 мм2 з обмежувачами їх зближення (група 3). Результати. В групі 1 ми спробували, з кроком 0,1 Н/мм2, підібрати величину тиску між електродами як точку рівноваги механічних та електричних властивостей. У 7,5% досліджень спостерігали недосягнення базових параметрів, у 42,5% — значне відхиленням швидкості зростання, у 7,5% — критичне зниження імпедансу. В групі 2 досліджували запобігання можливого зміщення електродів шляхом застосування різних конфігурацій рельєфу електродів. У цій серії досліджень зросла частота досягнення базових параметрів зниження імпедансу до 82,5%, але в наступній фазі раптове падіння спостерігали у 30% досліджень. Також у 32,5% проб відбувалися значні коливання імпедансу. В групі 3 досліджували обмеження зближення електродів на відстані від 0,03 мм до 0,3 мм. Застосування обмежувачів виявилося найефективнішим при співвідношенні висоти обмежувача до товщини тканин між електродами в моделі анастомозу як 1:40. Критичне падіння імпедансу спостерігали лише в 2,5% досліджень. Висновки. Зменшення тиску електродів на тканину посилює відхилення величини імпедансу від цільової. Застосування їхньої рельєфної форми підвищує електропровідність і покращує стартову частину електрозварного впливу, але посилює нерівномірність в його кінцевій частині через флуктуацію імпедансу. Застосування обмежувачів зближення електродів забезпечує повнотривале відпрацювання алгоритму електрозварного впливу за всіх досліджених величин оптимального та субкритичного стиснення. Обговорення та перспективи подальших досліджень. Отримані дані покликані слугувати основою технологічних рішень у створенні відповідних елементів робочої частини спеціалізованого інструменту для формування електрозварних анастомозів. Їх технологічне впровадження надасть можливість додатково наростити встановлені переваги електрозварного міжкишкового з'єднання над шовним. Цей технологічний засіб може також бути ефективним для підвищення ефективності зварювання інших біологічних тканин

Вплив ілеодуоденопластики на перебіг гнійно-некротичного ураження стопи у хворих на цукровий діабет 2 типу

The aim of the work: to evaluate the effect of ileoduodenoplasty on the state of purulent necrosis of the foot in patients with diabetes mellitus type 2. Materials and Methods. Twenty-one patients with type 2 diabetes complicated by purulent-necrotic lesions of the foot underwent a surgical intevention on intestine. Ileoduodenoplasty, the kind of duodenal elimination and ileum transposition, was performed. There were 12 men and 9 women at the median age 63 years, interquartile range (IQR) 13 years, with median body mass index (BMI) 32.3 kg/cm2, IQR 8.1 kg/cm2. Median diabetes duration was 10 years with IQR of 9 years. 6 patients received tablet glucose-lowering medicine, and 15 – received parenteral insulin injections. Results and Discussion. Normoglycemia without medical correction was achieved three weeks after the ileoduodenoplasty was performed. 19 patients needed metformin intake during 2 months. High amputation of the lower extremity was performed in 3 and 6 months after ileoduodenoplasty in 2 patients on the background of critical foot ischemia. In other patients foot arterial blood flow significantly improved. Patients with diabetic arthroseopathy and purulent foot defects did not have high amputation. In the term up to 5 years of neither hyperglycemia relapse, nor diabetic foot lesions were not observed. Ileoduodenoplasty appears to be a more effective way of treating purulent-necrotic lesions of the foot in patients with type 2 diabetes mellitus compared with other methods.Цель работы: оценить влияние выполнения илеодуоденопластики  на состояние течения гнойно-некротического поражения стопы у больных с сахарным диабетом 2 типа. Материал и методы. Проведен анализ результатов выполнения операции на кишечнике у 21 пациента с сахарным диабетом 2 типа, осложненным гнойно-некротическим поражением стопы. Илеодуоденопластика является вариантом выключения двенадцатиперстной кишки из пассажа пищи в сочетании с перемещением подвздошной кишки. Мужчин было 12, женщин 9, средний возраст 63 года, интерквартильный размах (ИКР) 13 лет, средний индекс массы тела (ИМТ) 32,3 кг/см2, ИКР 8,1 кг/см2, средняя длительность течения сахарного диабета 10 лет, ИКР 9 лет. Получали таблетированные глюкозопонижающие препараты 6 пациентов, парентерально вводили инсулин 15. Результаты исследований и их обсуждение. Нормогликемия без медикаментозной коррекции была достигнута в течение 3 недель после выполнения илеодуоденопластики у 19 пациентов, нуждались в приеме метформина в течение еще 2 месяцев 2. Высокая ампутация нижней конечности через 3 и 6 месяцев произведена 2 пациентам, которым илеодуоденопластика выполнена на фоне критической ишемии стопы. В остальных наблюдениях кровоток по артериям стопы существенно улучшился. На фоне артроостеопатии и гнойного поражения высокую ампутацию нижней конечности не выполняли. В течение до 5 лет после осуществления илеодуоденопластики рецидив гипергликемии и гнойно-некротического диабетического поражения стопы не наблюдали. Результаты выполнения илеодуоденопластики представляются более эффективными по сравнению с другими способами лечения гнойно-некротического поражения стопы у больных с сахарным диабетом 2 типа.Мета роботи: оцінити вплив виконання ілеодуоденопластики на стан перебіг гнійно-некротичного ураження стопи у хворих на цукровий діабет ІІ типу. Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів виконання операції на кишечнику у 21 хворого на цукровий діабет 2 типу, ускладнений гнійно-некротичним ураженням стопи. Ілеодуоденопластика є варіантом виключення дванадцятипалої кишки з проходження їжі та переміщення здухвинної кишки. Серед пацієнтів було 12 чоловіків та 9 жінок, медіана віку 63 роки, інтерквартильний розмах (ІКР) 13 років, з індексом маси тіла (ІМТ) медіана 32,3 кг/см2, ІКР 8,1 кг/см2. Середня тривалість цукрового діабету склала 10 років, ІКР 9 років. Отримували таблетовані глюкозознижуючі препарати 6 пацієнтів, парентерально вводили інсулін 15. Результати досліджень та їх обговорення. Нормоглікемія без медикаментозної корекції була досягнута впродовж 3 тижнів після виконання ілеодуоденопластики у 19 пацієнтів, потребували прийому метформіну впродовж 2 місяців 2. Висока ампутація нижньої кінцівки здійснена у 2 пацієнтів через 3 та 6 місяців після виконання ілеодуоденопластики на тлі критичної ішемії стопи. У інших пацієнтів кровотік в артеріях стопи суттєво покращився. У пацієнтів з діабетичною артроостеопатією та гнійним ураженням стопи високу ампутацію не виконували. В термін до 5 років рецидиву ні гіперглікемії, ні діабетичного ураження стопи не спостерігали. Виконання ілеодуоденопластики є більш ефективним способом лікування гнійно-некротичного ураження стопи у хворих на цукровий діабет 2 типу в порівнянні з іншими способами

Встановлення первинних вимог до експериментальних засобів дослідження та умов створення електрозварного з’єднання стінок кишечнику

The aim of the work: to develop the primary requirements for pre-clinical studies on the creation of electric welding intestinal con­nection in anastomosis.Material and Methods. Based on the quality and strength attributes that were introduced for arterial crossing, the initial requirements in experimental test bench parameters were established. The electric welding source was the adapted clinical EC-300M1 device. Electro-welding tweezers were used in variants of flat electrodes and with tooth-shaped elements, as well as clamps without fixing - and with it, according to increased tissue compression. In acute swine experiment, 3 stapler two-linear 29 mm diameter anastomoses, and 8 welding ones by every instrument type, were applied. All anastomoses were removed and investigated by burst strength and the visual qualities of tissue transformations.Results and Discussion. The fluid leakage pressure for stapled connection was (24.0±1.0) mm Hg. as a result of cutting the staples, but for clamp with tissue compress ability between electrodes up to 2 N/mm2 leakage needs (18.4±5.8) mm Hg, in the range from 9.2 to 26.8 mm Hg. For other instruments leakage pressure was (10.6±7.2) mmHg. The temperature of electrodes was in the range of 53-86°C. Satisfactory passage of electric current in range from 1 to 5 A has watch in 65% of attempts.Цель работы: разработать первичные требования для предклинических исследований по созданию электросварочного соединения в межкишечном анастомозе.Материалы и методы. На основе признаков качества и прочности, которые были внедрены для заваривания артерий, сформулировали первичные требования к параметрам экспериментального испытательного стенда. Источником электросварочных импульсов был адаптированный клинический аппарат ЕК-300М1. Использовали электросварочный пинцет в вариантах плоских электродов и с зубчатыми элементами, зажимы без кремальеры – и с кремальерой, повышенными возможностями сжатия. В условиях острого эксперимента на участках кишки свиньи наложили 3 скобковых анастомоза диаметром 29 мм, содержащий 2 ряда скобок, и по 8 электросварных каждым из инструментов. Все анастомозы сразу удаляли и исследовали прочность соединения и визуальные качества преобразований ткани.Результаты исследований и их обсуждение. Давление истечения жидкости для скобкового соединения составило (24,0±1,0) мм рт. ст. вследствие прорезывания скоб. Прочность соединения на разрыв для зажима с возможностью сжатия электродами ткани до 2 Н/мм2 составила (18,4±5,8) мм, в диапазоне от 9,2 до 26,8 мм рт. ст., для остальных инструментов (10,6±7,2) мм рт. ст. Температура его электродов находилась в диапазоне 53–86 оС. Удовлетворительным признали прохождения электросварочного тока от 1 до 5 А в 65 % проб.Мета роботи: розробити первинні вимоги для передклінічних досліджень зі створення електрозварного з’єднання в міжкишковому анастомозі.Матеріали і методи. На основі ознак якості та міцності, що були впроваджені для заварювання артерій, сформулювали первинні вимоги до параметрів експериментального випробувального стенда. Джерелом електрозварювальних імпульсів був адаптований клінічний апарат ЕК-300М1. Використовували електрозварювальний пінцет у варіантах пласких електродів та із зубоподібними елементами, затискачі без кремальєри – та з кремальєрою, з підвищеними можливостями стискання. В умовах гострого експерименту на ділянках кишки свині наклали 3 скобкові анастомози діаметром 29 мм, який містив 2 ряди скобок, та по 8 електрозварних кожним з інструментів. Всі анастомози відразу видаляли та досліджували міцність з’єднання та візуальні якості перетворень тканини.Результати досліджень та їх обговорення. Тиск витоку рідини для скобкового з’єднання склав (24,0±1,0) мм рт. ст. унаслідок прорізування скоб, а для затискача з можливістю стискання електродами тканини до 2 Н/мм2 склав (18,4±5,8) мм рт. ст., в діапазоні від 9,2 до 26,8 мм рт. ст., для решти інструментів – (10,6±7,2) мм рт. ст. Температура його електродів перебувала в діапазоні 53–86 оС. Задовільним визнали проходження електрозварного струму від 1 до 5 А у 65 % спроб

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПАРАМЕТРІВ ПОДАВАННЯ ІМПУЛЬСНОЇ ВИСОКОЧАСТОТНОЇ НАПРУГИ НА ЗМІНУ ДІЕЛЕКТРИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ БІОЛОГІЧНИХ ТКАНИН В МОДЕЛІ ЕЛЕКТРОЗВАРНОГО МІЖКІШКОВОГО АНАСТОМОЗУ

Introduction. The electrical welding method for the intestinal anastomosis creating is new and promising for clinical implementation. The optimal radiofrequency parameters to tissues influence for providing their connection essentially differ between research groups' publications. Aim: is to investigate the high frequency voltage influence, depending on its amplitude during impulsed mode, to change intestinal walls' dielectric properties in the model of welded intestinal anastomosis. Material and methods. 120 probes of constant or growing radio-frequency voltage application to tissues from pig organs complex by 0.2 seconds impulses after pressure from 2.0 N/mm2 to 3.0 N/mm2 have applied. Organ walls doubled simulating an intestinal anastomosis in the instrument prototype. Results. At 80 V stable, in 82.5% probes tissues impedance dropped sharply by 70% during the first impulse, while the second — smoothly by 50% additionally, and in next was stable at a low level after fluctuation at the impulse beginning. Subsequently, the voltage was raised to 120 V, and in 92.5% probes impedance level declined sharply during the first impulse by 80%, while during the second it was already generally stable. With a linear increasing voltage during the impulse from 80 V to 120 V, the electrical conductivity improved on the second pulse in 87.5% probes, where the impedance initial failure at the impulse beginning changed with exponential growth. Conclusions. The high-frequency voltage impulses, having amplitude is exceeded tissue critical level, leads to a stable improvement in electrical conductivity of intestinal walls between the electrodes, becoming already from the second impulse. The obtained data is the basis for establishment of algorithm parameters, aimed at electrical characteristics homogenizing in the site of intestinal weld anastomosis formation. Discussion. The impedance reducing effect during impulsed voltage supply to intestinal walls, pressed between the electrodes, and further improving the electrical conductivity is a way to ensure the uniform and deep tissue structural transformations. The impedance growth with increasing voltage can be evidenced either by the inertia of ionic systems, or by in-depth tissue transformations. Using the impulse voltage supply will limit tissues overheating as a result of embedded power lowering.Введение. Электросварной способ создания межкишечного анастомоза является новым и перспективным для воплощения. Параметры оптимального радиочастотного воздействия на ткани с целью их соединения существенно различаются между исследовательскими группами. Цель: исследовать влияние амплитуды напряжения высокой частоты в зависимости от способа ее подачи в импульсном режиме на смену диэлектрических свойств тканей стенки кишки в модели электросварного межкишечного анастомоза. Материал и методы. Осуществили 120 проб постоянного и возрастающего способов подачи на ткань органо-комплекса свиньи радиочастотного электрического напряжения импульсами длительностью 0,2 секунды после приложения давления от 2,0 Н/мм2 до 3,0 Н/мм2. Ткань составляли вдвое в прототипе инструмента, моделируя межкишечный анастомоз. Результаты. При подаче импульсов 80 В в 82,5% наблюдений импеданс ткани резко снижался на 70% в течение первого импульса, во время второго — плавно еще на 50% и в дальнейшем, после колебания в начале импульса, стабильно находился на низком уровне. В дальнейшем электрическое напряжение было повышено до 120 В, и в 92,5% исследований уровень импеданса также резко снижался в течение первого импульса на 80%, но во время второго уже приобретал в целом стабильную форму. При линейном повышении напряжения в импульсе с 80 В до 120 В достигали улучшения электропроводности на втором импульсе в 87,5% исследований, где первичный провал импеданса в начале импульса сменился экспоненциальным ростом. Выводы. Подача импульсов высокочастотного электрического напряжения с амплитудой, превышающей критический уровень для ткани, приводит к стабильному улучшению электропроводности стенок кишки между электродами, как правило, уже начиная со второго импульса. Полученные данные являются базой для установления параметров алгоритма, направленного на гомогенизацию электрических характеристик в месте создания межкишечного анастомоза. Обсуждение. Обнаруженный при импульсной подаче напряжения эффект снижения импеданса стенок кишки между электродами и дальнейшее улучшение электропроводности является способом обеспечения равномерности и глубины структурных преобразований в ткани. Рост импеданса при возрастающем напряжении может свидетельствовать или об электрической инерционности ионных систем, или об углубленных преобразованиях в ткани. Использование импульсной подачи напряжения ограничивает нагрев ткани вследствие снижения вложенной мощности.Вступ. Електрозварний спосіб створення міжкишкового анастомозу є новітнім і перспективним для втілення. Параметри оптимального радіочастотного впливу на тканини з метою їх з'єднання суттєво різняться поміж дослідницьких груп. Мета: дослідити вплив амплітуди напруги високої частоти залежно від способу її подавання в імпульсному режимі на зміну діелектричної властивості тканин стінки кишки в моделі електрозварного міжкишкового анастомозу. Матеріал і методи. Здійснили 120 проб постійного та зростаючого способів подавання на тканину органокомплексу свині радіочастотної електричної напруги імпульсами тривалістю 0,2 секунди після прикладення тиску від 2,0 Н/мм2 до 3,0 Н/мм2. Тканину складали вдвічі в прототипі інструменту, моделюючи міжкишковий анастомоз. Результати. При подаванні імпульсів 80 В у 82,5% спостережень імпеданс тканини різко знижувався на 70% впродовж першого імпульсу, під час другого — плавно ще на 50% і в подальшому, після коливання на початку імпульсу, стабільно перебував на низькому рівні. Надалі напруга була підвищена до 120 В, і в 92,5% досліджень рівень імпедансу так само різко знижувався впродовж першого імпульсу майже на 80%, але під час другого вже набував загалом стабільної форми. При лінійному підвищенні напруги в імпульсі з 80 В до 120 В досягали покращення електропровідності на другому імпульсі у 87,5% досліджень, де первинний провал імпедансу на початку імпульсу змінився експоненційним зростанням. Висновки. Подавання імпульсів високочастотної електричної напруги з амплітудою, яка перевищує критичний рівень для тканини, приводить до стабільного покращення електропровідності стінок кишки між електродами, як заведено, вже починаючи з другого імпульсу. Отримані дані є базою для встановлення параметрів алгоритму, спрямованого на гомогенізацію електричних характеристик в місці створення міжкишкового анастомозу. Обговорення. Виявлений за імпульсної подачі напруги ефект зниження імпедансу стінок кишки між електродами та подальше покращення електропровідності є способом забезпечення рівномірності та глибини структурних перетворень в тканині. Зростання імпедансу при зростаючій напрузі може свідчити або за електричну інерційність іонних систем, або за поглиблені перетворення в тканині. Використання імпульсної подачі напруги обмежуватиме нагрівання тканини в наслідок зниження вкладеної потужності

Клініко-морфологічні особливості багатоточкового та лінійного товстокишкового електрозварного анастомозу

The aim of the work: to study the influence onto clinical hermetic rupture properties the morphological transformations types inside the colon tissues during electrically welded anastomosis creation using linear or multi-point applying methods and various pressure characteristics of the instrument. Materials and Methods. The swine colon sections 31 cm in diameter, were anastomosed in end-to-end way during acute experiment. There were 2 double-line stapled and 144 electro-welded anastomoses: 48 multy-point, made by toothed tweezers with a topical pressure of 1.8 N/mm2), and 56 linear circular (pressure 2.1 N/mm2 or 3.0 N/mm2). The electric welding device "Patonmed" EKVZ-300 (440 kHz) was used. Anastomoses were tested by a slow liquid injection into closed section, up to 15 mm Hg/min. The 3 types electro-welding connections were divided by blind method to the injection groups. The first group injected up to 24.5 mm Hg. – the pressure of liquid outflow have established for stapled anastomoses. The second group was ruptured. Anastomoses then were sent for histological examination. Results and Discussion. All welded anastomoses remained sealed at a bursting pressure 23.5 mm Hg, and reached a break: multi-point at (37.2±5.2) mm Hg. linear – (created under pressure of 2.1 N mm2) (53.6±9.8) mm Hg, linear (created under pressure 3.0 N/mm2) – (62.8±6.2) mm Hg. The linear anastomoses compound thickness varied from 0.1 to 0.3 mm, and differed slightly in morphological characteristics in 1/3 of its circumference segment, where a large proportion of the lacunas and the number of intervals between the merged coagulated muscle layers were found. The rupture occurred in such segment. Although the integrity of the welding coagulation changes along the anastomoses circumference was preserved. The density of the 3.0 N/mm2-created anastomosis was achieved by lover gaps number and wider layers merging inside the conglomerate. The multi-point anastomosis thickness fluctuated from 1.8 mm to 5 mm in regular. At the point of jagged electrodes edges have convergenced, the merge between the muscle layers were established, the cell fragments and fibers became orientated, and the bond conglomerate was formed. Nearby muscular layers did not merge as topical, although they are involved into coagulation conglomerate, which comprises the muscular and submucosal layers mainly. Serous layers were merged also.Цель работы: влияние на клинические свойства герметичной прочности электросварочного толсто-толстокишечного анастомоза особенностей морфологических преобразований в стенках кишки при применении линейного и точечного методов соединения и различных величин давления в инструменте. Материалы и методы. На участках толстой кишки диаметром 31 см в условиях комплексного острого эксперимента на свиньях наложили 2 двухрядных скобковых анастомозы степлером и по 48 электросварочных: точечной сваркой (зубчатый пинцет с давлением на острие 1,8 Н/мм2) и линейным циркулярным (в вариантах давления на ткань 2,1 Н/мм2 и 3,0 Н/мм2), конец-в-конец. Использовали программу электросварочного аппарата «Патонмед» ЕКВЗ-300 (440 кГц). Испытывали анастомозы медленным, до 15 мм/мин. введением жидкости. Слепым методом выбирали вариант исследования на каждый из 3 типов электросварочного соединения: до наступления разрыва – или до уровня потери герметичности скобкового анастомоза: 23,5 мм. После этого анастомозы направили на гистологическое исследование. Результаты исследований и их обсуждение. Все электросварные анастомозы оставались герметичными при давлении распирания 23,5 мм, и в дальнейшем потеряли герметичность: точечный при (37,2±5,2) мм рт. ст. линейный (создан под давлением 2,1 Н/мм2 ) – (53,6±9,8) мм рт. ст., линейный (создан под давлением 3,0 Н/мм2) – (62,8±6,2) мм рт. ст. Соединение в линейном анастомозе имело толщину от 0,1 до 0,3 мм, и отличалось по морфологическим характеристикам на сегменте 1/3 длины окружности по брыжеечному краю, где обнаружили большую долю щелей и числа промежутков между коагуляционно соединенными мышечными оболочками, хотя целостность коагуляционных изменений по кругу сохраняется. Разрыв происходил в этом сегменте. Созданный под давлением 3,0 Н/мм2 анастомоз имел значительно меньшее количество щелей и лучше соединение слоев стенки в конгломерате. Толщина многоточечного анастомоза волнообразно изменялась от 1,8 до 5 мм. В местах сближения зубоподобных электродов формируются: соединение между мышечными оболочками, пространственная ориентация клеточных фрагментов и волокон, электросварной конгломерат. Перифокально мышечные слои не сливаются, но находятся в составе коагуляционного конгломерата, которых охватывает преимущественно мышечный и подслизистый слои. Серозные оболочки также соединены.Мета роботи: вплив на клінічні властивості герметичної міцності електрозварного товсто-товстокишкового анастомозу особливостей морфологічних перетворень в стінках кишки при застосуванні лінійного та точкового методів з’єднання та різних величин тиску в інструменті. Матеріал і методи. На ділянках товстої кишки діаметром 31 см в умовах комплексного гострого експерименту на свинях наклали 2 дворядних скобкових анастомози степлером та по 48 електрозварювальних: точковим зварюванням (зубчастий пінцет з тиском на вістрі 1,8 Н/мм2) та лінійним циркулярним (у варіантах тиску на тканину 2,1 Н/мм2 та 3,0 Н/мм2), кінець-в-кінець. Використовували програму електрозварювального апарату «Патонмед» ЕКВЗ-300 (440 кГц). Випробовували анастомози повільним, до 15 мм рт. ст./хв введенням рідини. Сліпим методом обирали варіант дослідження на кожен з 3 типів електрозварного з’єднання: до настання розриву – або до рівня втрати герметичності скобкового анастомозу: 23,5 мм рт. ст. Після цього настомози спрямували на гістологічне дослідження. Результати досліджень та їх обговорення. Всі електрозварні анастомози залишалися герметичними при тиску розпирання 23,5 мм рт. ст. і надалі втратили герметичність: точковий за тиску 37,2±5,2 мм рт. ст. лінійний (створений під тиском 2,1 Н/мм2 ) – (53,6±9,8) мм рт. ст. лінійний (створений під тиском 3,0 Н/мм2 ) – (62,8±6,2) мм рт. ст. З’єднання в лінійному анастомозі змінювалася в товщині від 0,1 до 0,3 мм, і відрізнялася за морфологічними характеристиками на сегменті 1/3 довжини кола по брижовому краю, де виявили більшу частку щілин та числа проміжків між коагульовано з’єднаними м’язовими оболонками, хоча загалом суцільність коагуляційних змін по колу зберігається. Розрив відбувався в цьому сегменті. Створений під тиском 3,0 Н/мм2 мав значно меншу кількість щілин та краще з’єднання шарів стінки в конгломераті. Товщина точкового анастомозу хвилеподібно змінювалася від 1,8 до 5 мм. В місцях зближення зубоподібних електродів формуються: з’єднання між м’язовими оболонками, просторова орієнтація клітинних фрагментів і волокон, електрозварний конгломерат. Перифокально м’язові шари не зливаються, але перебувають в складі коагуляційного конгломерату, яких охоплює переважно м’язовий та підслизовий шари. Серозні оболонки також з’єднані

ДОСЛІДЖЕННЯ ВИМОГ ДО ІНСТРУМЕНТА ДЛЯ ОТРИМАННЯ ЕЛЕКТРОЗВАРНОГО З’ЄДНАННЯ СТІНОК КИШЕЧНИКА В ЕКСПЕРИМЕНТІ

Створення електрозварного міжкишкового анастомозу є очікуваною новою технологією. Упровадження результатів досліджень у спеціалізованому інструменті вимагає попереднього вивчення змін у місці електрозварювання. Мета досліджень – на основі стендових досліджень із прототипом спеціалізованого інструмента установити вимоги до інструментів для створення електрозварного з’єднання в міжкишковому анастомозі для клінічних випробувань. Матеріали і методи. В умовах гострого експерименту на свині та лабораторних досліджень на органокомплексах виконали 98 серій досліджень із лінійними та циркулярними електродами. Джерелом електрозварювальних імпульсів були адаптовані клінічні апарати ЕК-300М1 та ЕКВЗ-300 “Патонмед”. Тиск втрати герметичності порівнювали з тиском, який визначали ми раніше, для скобкового анастомозу – (24,2±3,2) мм рт. ст. Результати досліджень та їх обговорення. Моделювали розташування кишки в циркулярному анастомозі та стискали електродами в діапазоні від 2,0 до 3,0 Н/мм2. Застосовували напругу до 140 В, струм – до 5 А. У 32,4 % спостережень виявлено ділянки від 1/3 до 1/4 довжини кола, із менш щільним з’єднанням, або розрізали струмом. Середня міцність анастомозу в дослідженні склала (36,2±12,3) мм рт. ст., діапазон міцності нещільних ділянок – 12–34 мм рт. ст. При тиску 3,0 Н/мм2 розподіл ефектів електрозварного струму в тканинах був рівномірним. Висновки. Розміри електродів, величина та межі стиснення тканини, функціональний стан стінки кишки, відведення пари та фіксація від розмикання є чинниками стабільної щільності тканини між електродами, перебігу електрозварного струму та досягнення характеристик електрозварного міжкишкового з’єднання, прийнятних для клінічного впровадження